Легитимация: различия между версиями

Понятие легитимации [[политическая власть|политической власти]] обозначает процесс приобретения политической властью общественной значимости. Достатня значущість політичної влади, яка може розумітись як її [[легітимність]], надає можливість носіям влади здійснювати визначальний вплив на суспільно-політичні процеси. Поняття легітимації політичної влади характеризує процес, який містить дві взаємодіючі та взаємоспрямовані складові. Перша складова&nbsp;— це постійна інституціоналізована діяльність суб'єктів політики щодо забезпечення [[легітимність|легітимністю]] своїх претензій на здобуття, реалізацію чи розширення влади. Друга складова&nbsp;— це визнання значущості цих претензій суспільством, його групами чи окремими особами, яка виражається у вірі, довірі, згоді, підтримці ними політичних суб'єктів у боротьбі за владу та її реалізацію<ref>[ Висоцький О. Ю. Технології легітимації політичної влади: теорія та практика.] — Дніпропетровськ: Пороги, 2010.&nbsp;— C.55-56 </ref>.

В науковому та практично-політичному дискурсах поняття «легітимація» вживається в різних значеннях. За критерієм суб'єкта легітимаційних відносин можна виділити чотири підходи до розуміння терміна «легітимація політичної влади»: елітистський (в основі&nbsp;— уявлення про [[легітимність]] як результат діяльності еліти з виправдання влади), демократичний (передбачає розуміння легітимності як визнання з боку суспільства), тоталітаристський ([[легітимність]] як єдність обґрунтування та визнання, коли обґрунтування просто не може бути не визнано, оскільки виходить від влади, а влада орієнтується на цінності, символи та прагнення суспільства, на підставі яких має здійснюватись беззастережне визнання), об'єктивістський ([[легітимність]] як об'єктивна відповідність влади принципам функціонування суспільства чи уявленням його представників, а зовсім не результат обґрунтування та визнання). Більш доцільним є поєднання перших двох підходів&nbsp;— елітистського та демократичного, оскільки їх синтез евристично більш виправданий з огляду на необхідність вивчення як процесу забезпечення [[легітимність|легітимності]] правлячими політичними силами, так і пов'язаного з ним процесу визнання влади з боку суспільства<ref> [ Там же.&nbsp;— C.19-20] </ref>.

З одного боку, технології легітимації полегшують та роблять більш ефективним процес отримання легітимності політичними суб'єктами, що є носіями або претендентами на владу, з іншого боку&nbsp;— сама [[легітимність]] політичних суб'єктів спрощує реалізацію або здобуття ними влади<ref>[ Там же] </ref>.