Колодный, Анатолий Николаевич: различия между версиями

В политике ещё с [[1960-е|1960-х годов]] А. Н. Колодный придерживается крайних [[украинофильство|украинофильских]] взглядов, крайне отрицательно относится к [[Российская империя|Российской империи]]. В то же положительно отзывается о [[ОУН-УПА]] и гордится полученной от связанной с это организацией медалью.{{sfn|Колодний|2007|loc=Значною мірою саме вона, а також обрядова звичаєвість, сприяла нашому самозбереженню за умов тотального оросіянення, нищення українського духу проклятою мною Російською імперією різних її виявів. Я ненавижу російських колонізаторів, тих, хто приїхавши з чужини і обсівши Україну, нехтує мовою і культурою мого народу. В боротьбі з ними готовий на будь-яку крайність. Тому схвально ставлюся до діяльності ОУН-УПА. Горжусь нагородою Срібним Хрестом Об’єднання бувших вояків. Всеціло підтримую український національно-визвольний і національно-утверджувальний рух.}} В религиозных вопросах считает себя атеистом. Христианство в его православном течении считает несущим на себе заметный отпечаток язычества.{{sfn|Колодний|2007|loc=Для мене воно тепер постає як охристиянізоване язичництво, бо ж в ньому вшанування Бога в його Трійці підміняють іконо- і мощепоклонінням, поклонінням висвяченим у святі звичайним людям, якимсь святим місцям тощо. Навіть кровавого царя Миколу возвели в святі і тарабанять його портрет-ікону по всій Україні, коли ми вже не належимо до його імперії й імперії інших російських царів і царенят, імперії Путіна. <...>Для мене Православ’я, як я дещо вище зауважував, постає нині як охристиянізоване язичництво і оязничнене християнство.}} Также полагает, что [[православие]] «''мало что дало человеческому развития. Оно примитивизировало христианство, а затем в конечном итоге способствует сейчас, в век научно-технического прогресса, его осекуляризированию. Здравомыслящие люди не могут воспринять оязычненое христианство''.» В то же время А. Н. Колодный считает, что [[протестантизм]] наоборот «''освободил разум людей от его пленения ортодоксальным христианством''»{{sfn|Колодний|2007|loc=Протестантизм розкував розум людини від ув’язнення його ортодоксальним християнством. Православ’я мало що дало людському поступу. Воно примітизувало християнство, а відтак зрештою сприяє нині, в добу науково-технічного прогресу, його осекуляризуванню. Людина здорового глузду не може сприйняти оязичнене християнство.}} Отрицательно относится к [[УПЦ КП]] и её главе — [[Филарет (Денисенко)|Филарету (Денисенко)]],{{sfn|Колодний|2007|loc= Патріарх УПЦ КП Філарет із-за того, що я не підтримую обстоюваний ним шлях творення Помісної Православної Церкви України, оголошує мене взагалі противником Помісності Українського Православ’я. Враховуючи те, що в Україні десь 20% її населення є росіянами і ще така ж кількість громадян країни є зросійщеними, вважаю, що сподіватися на те, що у нас буде Єдина і саме Українська Помісна Православна Церква, не можна. Вона може бути Єдина, але не Українською, не відродженою на основі Київської Православної традиції, а збудованою на засадах православного московства. Патріарх Філарет готовий до цього (правда, при своєму патріаршеству в ній), бо ж, будучи главою УПЦ КП, він мало що зробив для повернення до того Українського Православ’я, яке постало у нас в перші сім століть автономного існування в структурі Константинопольського Патріархату.}} поскольку считает, что руководство Киевского патриархата не стремится к созданию народной церкви, но в то же время выражает симпатию к [[УГКЦ]]. {{sfn|Колодний|2007|loc= я й був безпосередньо причетний разом з В.Червонієм і В.Бурлаковим (а не Л.Кравчук коїв це, як часто пишуть) до творення Церкви Київського Патріархату, багато зробив своїм Відділенням шляхом організації різних заходів, написання наукових розвідок для її захисту і утвердження, проте тієї Української Церкви, про яку мріяв і на яку працював, з УПЦ КП не получилося. Маємо Церкву-монархію. Тому всі мої симпатії віднедавна повністю за Українською Греко-Католицькою Церквою. Є два типи Церков: вірні існують для Церкви (бюрократичний тип) і Церква існує для вірних (демократичний тип). Останні риси характеризують саме нашу УГКЦ.}} Также отрицательно относится к [[Русская православная церковь|Русской православной церкви]], которую называет «Московской православной церковью», поскольку считает совершенно неприемлемой идею о [[Святая Русь|Святой Руси]] и единстве [[великоросс]]ов, [[малоросс]]ов и [[белорус]]ов как одного народа. А также, что [[Малороссийская идентичность|есть малороссы, но нет украинцев]]{{sfn|Колодний|2007|loc=Відтак я не сприймаю цю Церкву не із-за її віроповчальних концептів, обрядової практики, а із-за того, що вона в своїй друкованій продукції (певно що і в проповідницькій діяльності, а особливо в діяльності біляцерковних спільнот типу підтримуваного вітренківцями каурівського зібрання), обстоюючи ідею східнослов’янської єдності, відновлення і збереження т. зв. „Святой Руси”, повернення до монархічного царського правління, „доводить”, що народу такого, як українці, немає, а є малороси, що мови такої як українська – немає, бо ж то суржик польської і російської, що країни такої як Україна – немає, бо ж вона „окрина”, а таких „окраин” в минулому „Русское государство имело много”. Моя українсько-націоналістична душа не сприймає все це. Я ненавиджу всіх і вся, хто посягає на самобутність українства. В цьому – безкомпромісний. Саме тому мої симпатії на боці тих Церков, які працюють на українську незалежність. Це – УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ, українські лютерани і спільноти рідновірів, деякі протестантські церкви. Зокрема мене вразило (просто не чекав), як в офісі Церкви християн віри євангельської обстоюється богослужбове право української мови.}}