Обсуждение:Новочервоное

Історія села Новочервоне з офіційних джерел та записаних спогадів зі слів старожилів

Офіційною датою виникнення села вважається 1690рік.Але за багато років до цього тут були поселення Кам"яного віку,про що свідчать знахідки та проведені розкопки.В музеї села є кам"яний молоток-знайдений на правому березі р.Красної(від Тичкиного Яру попід горою 500м на північний схід).Там же знаходиться кладовище старого погребення росташоване на пд.зх. від сучасного кладовища,20-40м. знайдено поховання 3 людей.В гробниці склепа був один великий кістяк та два середнього зросту та ще кусок напівзітлівшого одягу. Кам"яний молоток знайшов учень 6го класу Химченко П.На пправому березі р.Красної знайдені глиняні осколки посуду періоду неоліту-знайшов учень 7го класу Лебединець В.Це і є основними признаками того,що на цій землі були стоянки людей кам"яного віку.У с.Тарасівка,на правому боці р.Красна у гірській кручі,у серпні1964року)було знайдено кістки мамонта,які тепер експонуються у музеї м.Луганська.

 На території села знаходяться кургани епохи міді та бронзи 3-1тис до нашої ери та Сарматських кочівників(наша ера).
 Зі старих записів 1704року відомо,про людей утікачів,що селилися по річці Красній.
 1710-1730рр.-заселення козаками Ізюмського полку.Та більшістю населення були переселенці з Сумщини.
 В ті часи по могилах і лісах жили кочуючі татари,які грабували та часто вбивали людей які тільки почали заселяти ці місця.Перший житель,Дубина(від нього перша назва села Дубинівка)був військовою людиною.Приїхав на великому чумацькому возі,волами.Сам був великий і дужий на силу.Мав трьох синів.Сини теж були великі та сильні відчайдухи.Дубина зупинився білявершини яру(Дубининого),пожив там одну зиму і перейшов на низ,до річки.Поставив хату під горою і став одним з перших жителів села.Перші вулиці були під горою"Реп"яхівка","Дерезівка"(від Клинового яру по під горою,до с.Тарасівки).Влітку 1990року,під горою,при прокладенні асфальтної дороги,було знайдене старе кладовище.Ніхто,навіть з літніх людей не пам"ятав його.Там були знайдені кістяки ,монета1811року,траплялися куски труни з"єднані дерев"яними чіпками.Нажаль цій знахідці не надали уваги.
Є могили на лугу лівого берега річки Красної-700-1600м. від Н-Дувансьної межі,проти колишньої каплички(старої церкви)(хутора Панасове).Тут був військовий табір козаків черкесів.Татарські скарби ділили в Дуванці(дуван-татарською-поділ,розділяти),а ховали їх у4 і 5 лісах.У 4-му лісі закопано зброю,сідла посуд і другі речі.В 5-му в криницю бросали майно татар.Ліси мали такі назви-2,3,4,5,6,Ясиноватий,Кленоватий,Дібрівний,Мишкин.Степ розкинувся на десятки кілометрів,а попід крейдяної гори,протікала річка Красна,на берегах якої було багато калини.Тому її назвали Красна.Поступово виникли хутори Панасенки, Свергуни та Красний які згодом об"єдналися в слободу Ново-Красну.Отже на картах 1769 року є С.Ново-Красне,Харківської губернії,на інших картах х.Краснин Воронежської губернії.Піпорядковувались хутори Нижньо-Дуванському повіту.Тут Хома Краснокутський(козачий полковник),виділив церкві землі-183десятини де побудували першу церкву у 1730-1750роках.А нову церкву було збудовано на 100років пізніше-1821-1823роках,тоді було ще передано церкві 83 десятини землі,якою користувалися попи.На той час було в селі 178 дворів,людей621 чоловічої статі,550 жіночої(1720-1730рр.)Пашні 2084д.сінних покосів 11315д.,лісу189д.Хутори Свергуни і Красний були на правому березі,а Панасове на лівому березі річки.В дачі на річці був млин о п"яти поставах,церковна земля на суходолі.Врожаї були хороші,ліс дров"яний.Основні мешканці села складалися з військових обивателів і підданих сотнику Краснокутському.До категорії військових обивателів належали полкові козаки,їх родичі і помічники.Козаки виконували полкову службу,помічники допомогали у веденні господарства,забезпечували їх кіньми,возами,продовольством,зброєю та іншим спорядженням,супроводили у військових походах.Становище військових було кращим ніж селян,яких Краснокутський обклав численними повинностями.Вони повинні були працювати в його го-тві два дні на тиждень,обкладалися військовою даниною.Згідно з царським маніфестом1732 року вони були поділені на двори по 50 душ.Кожен двір повинен був платити по 9крб.43коп.або 19коп. з душі.крім того ще з чоловічої статі стягувалося в казну 21коп.Це призводило до зубожіння селян та массових втеч на нові землі Дону,Поволжжя та Новоросійських земель.На прикінці 18-го ст.кріпаків було переведено до розряду казенних селян,та обкладено оброком.Крім своїх земель,вони були повинні обробляти ще й казенні землі,а врожай надходив державі.Тік для обмолоту був на лівому березі річки ,тут же було й зерносховище.Великику цегляну крамницю було збудовано поблизу шляху з Валуйок на Сватове(Валуйський шлях).Крамниця проіснувала до 20-тих.років 20-го ст.                                                                                                                                На той час було ще багато кочуючих татар, які жили в могилах та лісах.Перший житель був козак Дубина,який приїхав сюди на великому чумацькому возі волами,сам був великий і дужий на силу.Він мав трьох синів,які були теж сильні та відчайдухи.Дубина оселився у вершини яру "Дубининого",пожив там одну зиму і перейшов на низ до річки,построявся під горою і став одним з перших поселенців.Звідси і пішла неофіційна назва села-Дубинівка,яка відома нам і сьогодні.Перші вулиці були під горою:Реп"яхівка,Дерезівка,від Калинового Яру під горою і до Тарасівки.Татари робили набіги та грабежі,забирали хліб,м"ясо,сало,мед.В знак покірності при появі татар люди мусили лягти на землю або ховатись у погріб,а хто не ляже на землю,того татарин рубав шаблею за непокірність.На Реп"яхівйі будував хату Рубан Пилип,робітники закінчили роботу,сіли пити могорич,одного поставили на варту спостерігати чи не їдуть татари.Не встигли допити могорич ,як з гори з"

явились шестеро татар.Будівельників було п"ятеро ,але вони сховалися в погріб,а господар Пилип Рубан залишився в хаті,схопив в руки макогін і дожидався "гостей".Двоє зайшли до хати і наказали Пилипу лягти на підлогу,але він не погодився сказавши,що я господар цього двору і став їх бити макогоном,на бій прибіг ще третій,якого пилип вбив у сінях.Останні прибігли і стали бити і рубати Пилипа,залишивши його порубаним та непритомним.Але Рубан вижив.З тих пір його називали Шрамко,тому що він був увесь у шрамах.До Рубана приїхав зять Дейна,але всерівно неофіційне прізвище "Шрамко"відомо до цих пір і називають потомків Дейни Шрамки.(розповідь Дейни Дмитра Давидовича1964р.)Звідси існували такі прислів"я-"Лежачого й татари не беруть"або "Лежачого й татари не б"ють".

  Про походження назви річки Красна існують різні легенди:одна з них говорить що турецький атаман згубив красну шапку десь у цій місцевості,ще що тут точилися жорстокі бої між Кримськими і Казанськими татарами,було пролито багато крові.Ще що тут були великі порослі калини та очерету якими ходили козаки та чумаки до Азову.Так було безпечніше подорожувати переховуючись травою-муравоюю.Так виник Муравський шлях.